Надання стаціонарної медичної допомоги у Маріямполі почалося після заснування монастиря хариток.
Фактично сестри милосердя були першими фаховими медпрацівниками. Польща була другою країною після Франції, де харитки почали надавати кваліфіковану допомогу. Спочатку медичну освіту вони здобували у Франції, але вже з 1711р. французький персонал замінювався місцевими кадрами. У Варшаві було відкрито семінарію - прообраз сьогоднішнього мед-училища. Власне, харитки, як медичні сестри, працювали в Галичині у трьох монастирях – у Львові (з 1741р.), Маріямполі (з 1746р.) і Бродах (з 1769р.). Скрізь разом з закладами для сиріт та дітей, вони провадили лічниці.
Маріямпіль був першим містечком на Прикарпатті, у шпиталі якого надавалась стаціонарна медична допомога. Його заклала француженка Барбара Герард, яка крім маріямпільського, відкрила чотири шпиталі у Польщі.
У 1810-1833 роках при монастирі діяла жіноча мед сестринська школа, де готували медиків для цілої Галичини.
У 1800р. харитки лікували 90 хворих. У кожній палаті сестри влаштували маленький вівтар для молитви. Пацієнти мали до вжитку: 350 сорочок, 70 простирадл, 100 пошивок на подушки і 45 пошивок на ковдри. Кожному хворому виділяли власну цинкову миску, ложку, банячок для води і мензурку на ліки.
Розпорядження про прийом пацієнтів давала керуюча сестра або її заступниця. В ургентних випадках прийняти хворого могла кожна сестра. За три роки (1812-1814) в шпиталі монастиря поправляли здоров'я 1073 хворих, з них вилікувалось 1002, померло 40.
Тяжкі часи пережив шпиталь під час Першої світової війни. Після відходу царських військ він заповнився інфекційними хворими - виникла епідемія холери. У червні 1916р. почалася епідемія тифу. Його жертвами стали і сестри милосердя, що заразилися, доглядаючи хворих: Альбертина Куш, Кароліна Пельц та Бальбіна Привендська. Померли також 4 сироти.
Після Другої світової війни в Маріямполі діяли поліклініка, пологовий будинок, туберкульозна лікарня. В 1961-1962 роках на місці резиденції римо-католицького священика добудовано ще один корпус і, таким чином, дільнична, лікарня розширилася до 70 ліжок. Вона мала терапевтичне і дитяче відділення.
Лікар-терапевт Теофілія ЧернецькаПершим лікарем, вихідцем із Маріямполя, була Теофілія Чернецька. Вона користувалась великим авторитетом у населення. Це був знаючий, грамотний спеціаліст. З 1954р. на посаді головного лікаря працював відмінник охорони здоров'я, чудовий відданий своїй роботі хірург Степан Петришин. Завдяки його старанням у 1987р. побудовано нову поліклініку. Діапазон операцій був різноманітним, проводились і складні оперативні втручання: з приводу виразкової хвороби шлунка, запалення жовчного міхура та інші.
Лікарня працювала дуже інтенсивно. Щодня проводилось 2-3 операції. Красномовний і такий факт: у 1962р. у пологовому будинку прийнято 392 осіб. Якраз у цьому році акушером-гінекологом почала працювати Юлія Гавран. На цій посаді вона перебувала до 1979р., коли, у зв'язку з реорганізацією, пологовий будинок закрили. З того часу і по сьогоднішній день вона готова в будь-який час допомогти породіллям й новонародженим, яких, на жаль, з кожним роком стає у Маріямполі все менше і менше.
Медпрацівники (в першому ряду третій справа головний лікар С.Петришин) 1960р.З 1974р. по 1986 рік терапевтом працював Михайло Кулаєць. Сьогодні він заступник начальника управління охорони здоров'я Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Не можна обминути згадкою і середній медичний персонал. Десятки років пропрацювали в лікарні медичні сестри Р.Ф.Совтус, М.Й.Дубас, Г.Р.Синовець, рентгентехнік В.С.Шийка, стоматолог І.М.Яремак. Добрих слів заслуговують молодші медсестри Г.Дохняк, І.Копей. На жаль, сьогодні кількість ліжкомісць скоротилась до 20, зменшились і об'єми надання медичної допомоги у поліклініці. Зараз у Маріямпільській дільничній лікарні налічується 30 працівників.